"Ще раніше, читаючи спогади комбатантів, я не раз думав про те, як це є класно, що, крім праць незаанґажованих істориків, люди ще мають змогу читати правдиві розповіді про дивізію від прямих учасників та очевидців тих далеких подій. Але… скільки таких спогадів (написаних від руки, набраних на машинці чи надиктованих на аудіо- або відеоносії) залишилися десь у шухлядах ненадрукованими. Воно мене мучило і врешті (тоді ще десь у підсвідомості) зародилася думка про нову книгу – збірку раніше не публікованих спогадів ветеранів дивізії (переважно тих, із ким особисто або з чиїми рідними я був знайомий). Адже доля звела мене з багатьма дивізійниками (від стрільців до старшин) і з їхніми родинами наша дружба триває. Сподівання мої не виявилися марними – дружини та діти вояків із розумінням та вдячністю віднеслися до ідеї. Щиро допомагали, надаючи інформацію: спогади, щоденники, чернетки, якісь навіть замальовки оповідей, світлини, документи. А ще доповнювали своїми спогадами про чоловіка, батька, дідуся, згадували його усні розповіді… " (Іваньков І.)

До видання вміщено спогади 18-х дивізійників. Шестеро з них ще є серед нас! Ці поважного віку ветерани мешкають в Україні, Канаді, Британії...